Є дні, що минають непомітно і зникають з нашого життя без сліду. Вони нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є дні, які залишаються з нами назавжди, переходять з покоління в покоління. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День, який явив світові Шевченка-великого Сина великого народу.
На кожного поета є свій час. Але це ніяк не про Тараса Григоровича Шевченка. Він поза часом. Кожен його вірш, рядок, кожна думка – наче про сьогодні, наче про нас… Шевченко – сучасний. Його слова надихають тисячі українців – в окопах, в укриттях чи у вимушеній еміграції.
Не могли й ми на нашій парафії оминути та залишити поза увагою таку визначну постать як Тарас Григорович Шевченко.
Сьогодні у нас відбулася святкова імпреза. Наші парафіяни змогли побачити сценку з життя малого Тараса-сироти. Сценарій до цього дійства написала пані Орися Гандзюк, а участь у виставі брали її зять, онука, племінник та інші актори з-поміж парафіян. Також ми могли насолодитися чудовим співом наших вокалістів, які виконали пісні на слова Тараса Шевченка. Звучала також поезія Кобзаря, зокрема поема “Розрита могила”, яка дивним чином перегукується з нашим сьогоденням. Також свою поезію, присвячену Україні і Кобзареві, декламувала пані Галина Яцишин.
Пошаною і вдячністю наповнюються серця усього людства, бо Шевченко є не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємося тим, що він – наш земляк, що він українець, і прагнемо бути гідними його нащадками.



























