1. В той час, колй прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і він промовляв до них словом. 3. І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо. 4. А що із-за народу не могли принести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5. Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого:

– Сину, відпускаються тобі твої гріхи.

6. Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі:

7. – Як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

8. Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них:

9. – Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, – мовить до розслабленого, – 11. кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому.

12. Устав той і зараз же взяв ліжко, й вийшов на очу всіх; і дивувалися всі, хвалили Бога й казали: – Ніколи ми такого не бачили.