XIII. Що означає постійне прошення божественної милости
- Слід розглянути і те, для чого священик закликає молитися за численні та різні наміри, а вірні, які присутні [в храмі], моляться тільки за ласку бути помилуваними і з цим одним-єдиним проханням весь час звертаються до Бога.
- По-перше, це тому що, як ми вже казали, таке прохання містить у собі і благодарення, і сповідь. Адже просити милости у Бога — означає просити Його Царства, яке Христос обіцяв дарувати тим, які шукають його, а також додати все инше, в чому ми маємо потребу (пор. Мт. 6, 33); тож достатньо і цієї молитви, яка водночас має значення для всього.
- Звідки ж можна знати, запитають, що милість Божа означає Його Царство?
- Із того, що Христос, мовлячи про нагороду для милостивих, про віддяку, яку вони отримають від Його милосердя, раз каже, що вони будуть помилувані, а раз — що отримають Царство, отож це є одне і теж, що прийняти від Нього милість і що прийняти Царство. Блаженні милосердні, — каже Він, — бо вони зазнають милосердя (Мт. 5, 7).
- Потім в иншому місці, наче пояснюючи самого себе і показуючи, що означає бути помилуваним, каже: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам (Мт. 25, 34).
- З иншого боку, якщо хтось, дивлячись на вчинки, що здійснюють милостиві люди, захоче пояснити Боже милосердя, той виявить, що воно полягає не в чому иншому, ніж у даруванні Самого Царства. То що ж роблять милостиві? Я голодував, — каже [Святе Письмо], — і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли (Мт. 25, 35). Так і Христос — кого помилує, тому запропонує свою трапезу. Що ж це за трапеза? Щоб їли, — каже Писання, — й пили за столом у моїм Царстві (Лк. 22, 30). І щоби ти знав велич тієї трапези, що це не трапеза рабів, а трапеза царів, зверни увагу на служителя, Він сам є Владикою усіх. Він підпережеться, — каже [Святе Письмо], — посадить їх і, приступивши, служитиме їм (пор. Лк. 12, 37).
- Але Він ще й зодягне помилуваного, якщо той нагий. Тобто дасть йому царську одіж? Зодягне його своїм власним одягом? Так, а в Нього, істинного Царя, нічого рабського немає, так само як у нас, рабів [Його], немає нічого царського. Це і є весільне вбрання, ті ж, які мають його на собі, безперечно, повинні бути в Царстві, бо Цареві не буде за що з докорами вигнати їх із весільної світлиці.
- Що ще? Він відчинить для них своє житло і, вводячи туди, заспокоїть. Чужинцем був, і ви мене прийняли (Мт. 25, 35). А ті, які визнані гідними цієї милости, вже не раби, а сини. Бо невольник, — каже [Писання], — не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син (Йо. 8, 35). Сини ж насправді є не лише спадкоємцями Царства, а й того, хто сам володіє Царством. Бо спадкоємці ж Божі, — свідчить [Святе Письмо], — співспадкоємці Христа (Рим. 8, 17).
- Отже, просити милости у Бога — означає просити у Нього осягнути Царство.
