Євангеліє від Луки 8, 41-56.
 
41. В той час один чоловік приступив до Ісуса, Яір на ім'я, що був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату, 42. бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.
 
43. Аж тут якась жінка, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її зцілити, 44. підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі і вмить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45. Ісус спитав:
 
– Хто доторкнувся мене?
 
А що всі відпекувались, Петро мовив:
 
– Наставниче, люди коло тебе товпляться й тиснуться!
 
46. Ісус сказав:
 
– Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.
 
47. Побачивши жінка, що не втаїться, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48. Сказав їй Ісус:
 
– Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!
 
49. Він говорив іще, як ось приходить хтось від голови синагоги й каже:
 
– Твоя дочка померла, не турбуй більш учителя.
 
50. Ісус почувши це, озвавсь до нього:
 
– Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.
 
51. Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Івана та Якова з батьком та матір'ю дитини. 52. Всі плакали за нею й голосили. Він мовив:
 
– Не плачте, вона не вмерла, вона спить.
 
53. Ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54. Тоді він узяв її за руку й голосно промовив:
 
– Дівчино, пробудися!
 
І дух її вернувсь до неї, і вона вмить встала. Він велів дати їй їсти. 56. Батьки ж її були здивовані вельми, та наказав їм нікому не говорити, що сталося.