Від Матея святого Євангелія читáння.

21. Того часу ввійшов Ісус у сторони тирські та сидонські. 22. Аж ось жінка хананейка вийшла з тих околиць і стала кричати:

– Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку.

23. Він не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити:

– Відпусти її, бо вона кричить за нами.

24. Він у відповідь сказав:

– Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля.

25. Вона підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже:

– Господи, поможи мені!

26. Він відповів їй:

– Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.

27. А вона каже:

– Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.

28. Тоді Ісус у відповідь сказав їй:

– О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.

І видужала її дочка від тієї години.

Псалом 3 описує спочатку смуток Давида, коли він втікає переслідуваний своїм сином. Але скоро його смуток змінюється на радість, тому що той, хто уповає на Бога, має стратегічно абсолютний і непорушний фундамент в Бозі.

Псалом вважається месіанським пророцтвом, хоча і має декотрі місця непрості для розуміння. Загалом, псалом нам озвучує думку про метафоричну перемогу над супротивниками того, хто уповає на Господа.

“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

Сказав Господь притчу оцю:

Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди.