Псалом 7 (Жалобна пісня Давида) пер. І. Хоменка

Господи, Боже мій, до Тебе прибігаю;
спаси мене від усіх гонителів моїх і рятуй мене,
щоб не вхопив хтось із них, мов лев, душу мою,
щоб не роздер, так що й нікому було б порятувати.
Господи, Боже мій, як я те заподіяв, якщо в моїх руках є якась кривда,
як я відплатив злом тому, що мені добро діяв, або обдер противника мого нізащо,
то нехай ворог гонить мою душу й наздожене,
нехай життя моє затопче в землю, і славу мою нехай кине в порох.
Встань, Господи, у твоєму гніві, підведися в обуренні проти моїх супостатів
і пробудися задля мене на суді, що сам єси призначив.
І збір народів нехай Тебе оточить, і сядь над ним високо!
Господь судить народи;
суди мене, о Господи, по моїй правді і за невинністю моєю, що в мені.
Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж Ти підтримай,
Ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий.
Щит мій у Бозі, що спасає правих серцем;
Бог – суддя справедливий, Бог щодня погрожує.
Як не навернуться, нагострить меча свого, напне свого лука й візьме на приціл.
І їм зготує смертельну зброю, стріли свої вогненними вчинить.
Ось він зачав несправедливість, злом завагітнів і сплодив лукавство.
Викопав яму, він її вирив, і впав у рів, що сам же вирив.
Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому,
і його насильство нехай зійде йому на тім’я.
Я ж славитиму Господа за його справедливість, буду виспівувати ім’я Господа Всевишнього.