Чого метушаться народи, і люди задумують марне?
Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника:
“Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!”
Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує.
Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить:
“Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!”
Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні.
Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість.
Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх.”
Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею.
Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні.
Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

Псалом вважається месіанським пророцтвом, хоча і має декотрі місця непрості для розуміння. Загалом, псалом нам озвучує думку про метафоричну перемогу над супротивниками того, хто уповає на Господа.