Псалом 10 – Скарга на зухвалість ворогів і впевненість у Перемозі 

Псалом 10

Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи?
Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми,
що той намислив.
Бо грішний вихваляється бажанням серця свого,
і захланний хулить і зневажає Бога.
Говорить грішник у своїм бутті:
“Не буде суду! Нема Бога!”. Такі й усі думки в нього.
Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх – він сміхом збуває.
Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха”.
Уста в нього – повні прокльонів, обману і лукавства,
а під язиком у нього лихо й переступ.
Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває,
очима так і зорить за нещасним.
Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку.
Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті.
Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.”
Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих!
Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці:
“Ти не каратимеш ніколи!”?
Ти дивишся, Ти бачиш біль і горе; вони завжди перед Тобою.
На Тебе покладається нещасний, сироті – Ти поміч.
Зламай лукавому й безбожникові рамено;
Ти покараєш його злобу, і більш її не буде.
Господь – цар на віки вічні, зникли погани з Його землі.
Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив Твоє вухо,
щоб захистити право сироти й пригніченого,
щоб земнородний не лякав уже більше.
Амінь