1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.
9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,
12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.”