1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:

2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.

5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;

6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.

7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.

8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.

9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.

10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,

12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.

13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.

14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.”