МИКОЛА КАВАСИЛА ПОЯСНЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ / Частина 9

IX. Чому Господь заповів чинити це на спомин про Нього

1. Для чого Він це заповів і що мав на увазі, коли вимагав від нас такого спомину? Щоб ми не були невдячними. Бо ж нагородою для благодійників від тих, кого вони обдарували ласкою, є їхня пам’ять про них і про справи, з допомогою яких вони виявили їм благодіяння. Для цього спомину люди вигадали різні засоби: пам’ятники, статуї, стовпи, свята, урочистості, змагання, мета цього всього одна — не віддавати глибинам забуття благодіяння людей.

2. Така ж мета і у Спасителя, тільки инші, каже [Він], шукають инші засоби проти забуття для того, щоб пам’ятати про тих, хто виявив їм благодіяння: Ви ж чиніть це на мій спомин (Лк. 22, 19). І як на стовпах на честь звитяжців міста заносять до списків ті перемоги, за допомогою яких вони були врятовані чи доведені до кращого стану, так само на цих дарах ми зображаємо смерть Господа, завдяки якій була отримана повна перемога над лукавим. Тільки міста за допомогою зображень мають один лиш тілесний образ від [своїх] благодійників, ми ж від цього приношення маємо не тілесний образ, а саме Тіло Звитяжця.

3. Ще в Старому Завіті заповідано було звершувати в образах те саме, що тепер Він повелів нам чинити насправді самими діяннями. Це ж бо й означала Пасха — заколювання агнця, спомин про ту жертву і про кров, якою в Єгипті були врятовані первістки.

4. Ось такий [сенс] цього спомину!

Pin It on Pinterest

Share This