МИКОЛА КАВАСИЛА ПОЯСНЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ / Частина 7

VII. У чому полягає спогадування про Господа

1. І спершу, взявши просфору, від якої слід відділити священний хліб, [він] говорить: «На спомин Господа і Бога і Спаса нашого, Ісуса Христа» за Його заповіддю. Чиніть це, — каже Він, — на мій спомин (Лк. 22, 19).

2. І це говорить [священик] не тільки про той хліб, а й про все богослуження, ніби починаючи його з кінця. Тому що Господь після звершення всього таїнства додав такі слова: Це робіть на мій спомин (1 Кор. 11, 24).

3. Але у чому ж полягає цей спомин? Яким чином ми споминаємо Господа під час богослуження? Які Його дії і які слова? Я хочу сказати, про що ми роздумуємо, що розповідаємо при цьому? Може, про те, що Він воскрешав мертвих, повертав зір сліпим, мав владу над вітрами, нагодував вволю небагатьма хлібами тисячі, що виявляло в Ньому Бога і Всемогутнього? Зовсім ні. Ми більше згадуємо те, що, очевидно, є ознакою слабкости — хрест, страждання, смерть, — ось на чому Він велів нам зупинятись, спогадуючи про Нього. А звідки це видно? Так думав Павло, який про це добре знав.

4. Пишучи до коринтян про таїнство, він [Павло] передав їм те, що сказав Господь: Це робіть на мій спомин, і додав: Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню (1 Кор. 11, 26). І сам Господь вирізняв [те] у [своєму] переданні про таїнство. Бо сказавши: Це є Тіло моє, це — Кров моя, не чуда додав до них, мовивши — вони воскрешали мертвих, зцілювали прокажених. А що ж? Лише страждання і смерть: [Тіло] за вас ламається, [Кров] за вас проливається (пор. Лк. 22, 19-20; 1 Кор. 11, 24-25).

5. Який сенс того, що Він нагадує не про чуда, а про страждання? Такий, що останнє необхідніше за перше, бо вони є причиною нашого спасення і без них було б неможливим воскресення для людини, — я маю на увазі страждання, — а инші є лише доказами. Бо чуда чинилися для того, щоб [усі] увірували, що сам Господь є справді Спасителем.

Pin It on Pinterest

Share This