V. Чому покладається не цілий хліб, а лише [його] частина

1. Тож, слід пояснити і те, чому не просто хліби, принесені [віруючими], а той хліб, який вибирає з них священик, він сам чинить даром, жертвує Богові і, поклавши на престіл, освячує.

2.1 це також особливість Христового приношення. Инші дари їхні власники, відділяючи від однорідних предметів, приносили у храм і віддавали в руки священиків. Священики ж приймали їх, пропонували або жертвували чи робили так, як треба було робити з кожним принесеним даром.

3. Але Тіло Господнє, [воно ж Тіло Христа], самим священиком відділене від однорідних з ним речей, принесене, прийняте і запропоноване Богові, і, нарешті, принесене в жертву. Бо Син Божий сам вибрав його для себе, відділивши його від нашої глини, сам приніс його в дар Богові, поклавши його в лоно Отця, оскільки Він сам ніколи не відлучався від того лона і там перебував, навіть тоді, коли сотворив це тіло і зодягнувся [в нього], отож воно «було преображене і присвячене» Богові. І наостанок Він сам підніс його на хрест і приніс у жертву.

4. Ось тому і хліб, який має бути перетворений у Тіло [Його], сам священик відділяє від однорідних з ним [хлібів], сам пропонує Богові, поклавши його на священну тацю*, а потім, перенісши на престіл, жертвує.

* Автор має на увазі дискос.